6 теорій про походження людського інтелекту

6 теорій про походження людського інтелекту

В результаті декількох тисяч років еволюції, людина отримала надзвичайно розвинений (порівняно з іншими, навіть найрозумнішими тваринами) інтелект. Але що зробила нас такими унікальними? Який еволюційний шлях ми проробили? Звичайно, отримати однозначну відповідь на ці питання нам навряд чи вдасться, але деякі припущення ми цілком можемо зробити, навіть якщо вони звучатимуть досить дивно.

6 теорій про походження людського інтелекту

1 Мутація, яка поширилася від однієї-єдиної стародавньої людини.

Еволюційні зміни можуть відбуватися двома способами:
Перший – мікроеволюція, тобто невеликі, поступові зміни протягом тривалого часу.
Другий – макроеволюція, тобто різкий стрибок у розвитку якого-небудь організму.
Про взаємодію цих двох процесів існує кілька теорій, одна з яких відома як «макромутація» – генетичне відхилення, в результаті якого одна особина виходить зовсім «особливою», не схожою на своїх родичів. По суті, це вже новий біологічний вид (згадати хоча б мутантів з «X-Men»).
Нейробіолог з Оксфордського університету Колін Блекмор вважає, що з людиною сталося те ж саме. Хтось із наших предків народився з важким генетичним дефектом, який зробив його або її розумнішими за інших древніх людей. Це була абсолютна випадковість, яка виявилася досить корисною з точки зору виживання, і ця людина передала свій «дефект» у спадок.

2 Особливість ДНК.

В ході проекту по розшифровці генома людини дослідники виявили в нашій ДНК щось зовсім унікальне: подвоєний ген SRGAP2, який, як відомо, відповідає за розвиток мозку.
У жодного іншого примату (та й взагалі ні в однієї тварини, якщо на те пішло) нічого подібного не спостерігається. Тобто, по всій видимості, в якийсь момент людської історії стався «глюк».
Насправді у нас є кілька копій SRGAP2, які, в основному, являють собою «генетичне сміття» і називаються SRGAP2B і SRGAP2D.
А ось SRGAP2C – це дійсно повністю функціональна копія SRGAP2, яка насправді може заміщати вихідний ген.
Коли мишам імплантували SRGAP2C, то вихідний ген вимикався. Якщо уявити цю систему у вигляді програмного забезпечення, то SRGAP2C буде розвитком мозку версії 2.0, який повинен видалити версію 1.0, щоб працювати коректно.

3 Розвиток мозку пов’язаний з прямоходінням.

Одна з унікальних особливостей людини – це м’які ділянки на черепах немовлят. Ці не захищені кістками зони полегшують новонародженому проходження родових шляхів і тверднуть тільки до двох років.
Іншим приматам такі особливості не потрібні – просто тому, що вони не двоногі, і родові шляхи у них значно ширші.
Вивчаючи добре збережений череп дитини австралопітека, нещодавно науковці виявили, що у наших предків, які тільки-тільки навчилися ходити на двох ногах, теж був більший мозок, ніж вважалося раніше, і черепа у стародавніх дітей теж були м’якими.

Раніше науковці були впевнені, що ця особливість розвинулася у нас значно пізніше, і що наше прямоходіння – тільки наслідок розвитку мозку. А тепер, виходить, все було з точністю до навпаки – спочатку ми навчилися ходити на двох ногах, внаслідок чого з’явилася необхідність у зміні родових шляхів. Це призвело до виникнення м’якого черепа немовлят, за чим, в свою чергу, послідував посилений розвиток мозку, і тепер наш мозок може рости до двох років.

4 Галюциногенні гриби зробили з мавпи людину.

Одну з найбільш спірних теорій про розвиток людського мозку висунув на початку 1990-х американський філософ, еколог і адвокат Теренс Маккена.

Відповідно до цієї теорії, стародавня людина наткнулась десь в Північній Африці на незвичайні гриби і вирішила їх спробувати. Гриби виявилися галлюциногеннимі. Вони викликали в центральній нервовій системі стародавньої людини яскраві, дивні зорові образи, що вимагали розуміння і аналізу. Це підштовхнуло примітивний мозок до інтенсивного розвитку, і поступово в ньому сформувалися нові структури. Виходить, що завдяки грибам людина перетворилася на мислячу образами істоту. Потім з образів виникли символи, а від символів – рукою подати до зв’язного мовлення.

Тобто, по Маккенна, галюциногенний гриб і є тією самою «відсутньою ланкою», яке дозволила мавпі стати людиною.
Теорію Маккенна в науковому світі ніхто ніколи всерйоз не приймав, її перевіркою ніхто не займався, так що реальних даних, які могли б її підтримати, на даний момент не існує.

5 – у найважливішу роль у розвитку людського мозку зіграли м’ясо і вогонь.

Згідно теорії антрополога Гарвардського університету Річарда Рангхама величезну роль у розвитку людського мозку зіграло приготоване на вогні м’ясо. За тими свідченнями, які у нас є, можна припустити, що людина почала розводити вогонь і навчилась використовувати його для приготування їжі приблизно в той же період, коли у неї збільшився розмір мозку, зменшився розміри кишечника, щелеп і зубів.

Готування дозволило затрачати на їжу менше часу і сил, і отримувати з неї більше калорій. А людський мозок, як відомо, споживає приблизно чверть усієї енергії організму, йому і діставалися зайві калорії. Стало бути, обробка продуктів виявилася для розвитку мозку надзвичайно важливою обставиною. Людині більше не доводилося витрачати пів дня на пережовування жорсткого м’яса. А вільний час що утворився можна було витратити з користю – на створення знарядь праці, наприклад, або обробку землі. Або на спілкування із собі подібними.

6 Наші предки були суцільними шизофрениками.

В 1970-х роках психолог Джуліан Джейнс висунув теорію так званого «двопалатного розуму». Спираючись на античну літературу, Джейнс доводив, що древні не володіли звичною нам свідомістю – не планували своїх вчинків, не приймали рішень. Усі їхні дії були підпорядковані вказівкам «богів», або «голосів». Джейнс прийшов до висновку, що розум наших предків був «двопалатним», що було обумовлено двухполушарним пристроєм головного мозку. В звичних ситуаціях людина керувалася звичками і інстинктами, а коли виникала проблема, що вимагала нестандартного рішення, то підключалася та сама «друга палата», яка знаходиться в правій півкулі.

За уявленнями Джейнса, мозок людини – це взагалі два окремих органи. Ліва півкуля відповідає за виконання повсякденних завдань, праве – за пам’ять і рішення «особливих» проблем. У стародавніх, – вважає Джейнс, – на відміну від нас, півкулі не були зв’язані безпосередньо. Отже, самосвідомість була їм не доступно.

Зате праве і ліве півкуля були пов’язані з мовним центром у мозку, чим і пояснюється виникнення галюцинацій. Тобто одна половина мозку «говорила», а друга сприймала цю інформацію, як «голос зверху». Джейнс вважає, що свого роду пережитками такої свідомості можна вважати феномен «уявного друга» у дітей і психічні розлади, пов’язані з «розщепленням особистості». Крім того, на теорію Джейнса працюють і численні історії про деякі непояснені психічні феномени, які виникають в стресових ситуаціях.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *